Психологія

Час не лікує всі рани, просто ти вчишся, як з цим жити

Що відбувається, якщо твій мотиватор йде з твого життя? Коли твій дороговказ, який вів тебе крізь шторми та бурі, просто зникає з поля зору? Що ти будеш робити?

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Знаєш, як кажуть: «Якщо любиш, відпусти. І якщо це повернеться, значить так і повинно бути.»

А що, якщо «це» – людина, якщо він часто йде, але постійно повертається? Що це означає? І що робити? Час лікує?

Деякі продовжують носити посмішку, наче нічого й не сталося. Але так само як любов – глибока емоція, так само і меланхолія. Ти можеш носити посмішку на роботі, навчанні, в спортзалі. А потім приходиш додому і ти сама.

Ти переконуєш себе, що все добре, що з тобою все в порядку. Потім ти входиш в спальню, бачиш його сторону ліжка … Пусто.

Справа в тому, що час не лікує. Те пусте місце в твоєму серці, яке займав той чоловік, завжди буде порожнім. І ця чорна діра буде засмоктувати в себе все хороше в твоєму житті. Ти не можеш нічому радіти, бо розумієш, що не можеш розділити цю радість з ним. Ти лежиш у ліжку і дивишся на його сторону ліжка. Думаєш, чому він пішов, що ти могла зробити.

Меланхолія – ​​дуже потужна. Зовні може здаватися, що з тобою все добре, але всередині … ти розчиняєшся в чорній дірі жалості та страждань.

Твій мотиватор пішов, так навіщо тренуватися? Твій дороговказ згас, так куди йти?

Заради любові ти борешся. Ти встаєш вранці, дивишся на себе в дзеркало і кажеш: «Я сильна, я впораюся. Мої мрії в підсумку здійсняться. Просто те що він пішов, не означає, що потрібно здаватися. Ти все ще його любиш, і він точно тебе не забув. Він тебе любив. Життя продовжується”.

А потім одного разу ти стикаєшся з ним. Ти вже чогось досягла. Якою буде твоя реакція? Чи визнаєш його роль в твоїх мріях? Адже твоя любов до нього, твоя пам’ять про нього змушували тебе боротися.

Може людина пішла, але порожнеча в твоєму серці залишається. Ти просто тренуєш свій мозок використовувати ту біль, яку ти відчуваєш, і втілити її в пристрасть. Це сильне почуття ентузіазму, яке зберігало твою любов до цієї людини, навіть у його відсутність. І він помітить. Він побачить тебе і запитає себе: «Чому я пішов?».

Може він боявся любові. Може він боявся здатися слабким. І може він захоче повернутися, коли побачить, як ти зберегла свою любов до нього і перетворила її в енергію, щоб домогтися своїх цілей та мрій.

Час не лікує рани. Ти просто вчишся, як жити далі гідно з почуттям болю, злості, смутку і найважливіше – любові.