Чому після п’ятдесяти років не можна жити в кредит і витрачатись як раніше

Якщо коротко – бережіть себе! Бережіть свій ресурс, навіть якщо раніше легко віддавали, легко витрачали.

Після 50 років ви берете кредити. Кредити свого організму. І потім віддаєте із величезними відсотками те, що взяли в кредит. У цьому віці настає, як пише психіатр Шувалов, “нівелювання енергії”. Вона вирівнюється. І її меншає. Найменше надходить енергії в організм або виробляється ним. Без «містики» це звичайна психофізіологія.

І цієї енергії має вистачати на життя. На діяльність у всіх її видах. І здоров’я. І на спілкування. Тепер порцію енергії треба правильно розподіляти, як пенсію, вибачте. При розумному витраченні цієї енергії вистачає на життя. Але кожне додаткове зусилля – це кредит. Енергії на це зусилля вистачить, найімовірніше. Але ви берете в борг. І віддаватимете, природно, будете з відсотками.

Це майже метафора. Але в юності ви не виспалися — і добре. Спати хочеться, але терпимо. І на зовнішності чи здоров’ї це не позначиться. Енергії багато! Або після роботи вас попросили допомогти, ще попрацювати. Ну що ж робити, допомагати треба. Тим більше, що сили є.

Ви вступили в токсичну суперечку і вас як слід лаяли? Це дуже тяжко в молодості. Але потім відновлюєшся швидко. А в немолодому віці доведеться позичати на цю непередбачену розтрату сил. На переживання багато сил треба…

Якась людина биту годину скаржилася вам, нила і розповідала про своє життя, ви з ввічливості слухали, — хоч повно невідкладних справ? У юності ви за годину забудете про це. У зрілості витрачену годину доведеться віддавати кілька днів. Ви помітили, що часу не вистачало? Хоча справ поменшало. Це ми віддаємо кредити.

Те, що в молодості байдуже, у зрілому віці дуже навіть дорого. Дуже дорого це обходиться. А оточуючі звикли до нашої безвідмовності, енергійності, бадьорості, до того що ми можемо і повинні, на їхню думку, робити. І вимагають, стукаючи ложками по мисках: давай! І ми даємо. Тільки тепер даємо не те, що маємо, а те, що взяли в кредит.

Це як взяти під високі відсотки позик і віддати гроші іншим. Віддавати все одно доведеться нам, байдуже, кому ми віддали. І чому так вчинили.

Треба знижувати темп і не брати у позику великі суми. Віддавати із пенсії дуже важко. А не віддаси — прийдуть колектори. Хвороби. Старіння. Ось усі ці зморшки, сиве волосся, занепад сил, поганий настрій… Ми ж боржники тепер. А життя боржника незавидне. Усі його доходи йдуть на погашення боргу.

Не дали вам виспатися, загнали в борги. Засмутили і забрали час на лайку — загнали в кредитну кабалу. Змусили працювати на себе задарма — посадили в боргову в’язницю, з якої так важко викупитися… Ви платитимете, платитимете і платитемете… Хоча раніше легко віддавали, легко витрачали. Тому що ресурс був більшим.

Зараз одне з головних завдань — не влізти в кредити так, що їх доведеться платити нашим близьким. Коли ми безсило впадемо від хвороби їм на руки. Потрібно жити в гармонії з собою. А ресурси зараз обмежені. І непотрібна щедрість може обернутися тяжким тягарем.