Цікаві факти про нейрони, активність яких відображає чужі дії

У той момент, коли ми спостерігаємо за діями інших живих організмів, у нас відбувається активація тих нейронних груп, які пов’язані з нашим власним виконанням таких же дій або таких же видів поведінки, – дзеркальних нейронів.

1

Цей феномен був встановлений на початку 90-х років, коли проводилися експерименти з реєстрацією нейронної активності у тварин. Скажімо, в групі Різзолатті (Giacomo Rizzolatti) така активність фіксувалася у мавп. Цю групу цікавило, як і які нейрони активуються в той момент, коли тварина захоплює якісь об’єкти на кшталт апельсина або яблука. Реєстрація проводилася в моторній корі, і логічно було припустити, що в той момент, коли мавпа простягає лапу і бере якийсь їстівний об’єкт, активуються нейрони, пов’язані з виконанням цієї дії.

2

Виявилося, це дійсно так, але якщо мавпі показувати об’єкт і не давати можливості його взяти, в моторній корі теж активується група нейронів з тих, які активні в момент виконання цієї дії. Цікаво, що такі нейрони були знайдені в моторній корі, й уявлення про те, що це кора – якийсь пристрій для виконання простих дій, не вкладалося в ті потоки даних, які були отримані в такого роду експериментах.

3

Дослідження показало, що якщо приходив експериментатор і брав апельсин на очах у мавпи, у неї активується та ж група нейронів, що зазвичай, коли вона сама виконує цю дію. Виходить, що ми (й інші живі істоти) як ніби програємо в розумі ситуацію, яку бачимо. В експериментах цієї групи було пізніше продемонстровано, що для цього можна навіть не показувати сам їстівний об’єкт. Наприклад, експериментатори клали яблуко або апельсин на столик і загороджували ширмою, але при цьому мавпа знала, що фрукт за ширмою. Приходив експериментатор, простягав руку і забирав цей об’єкт. У цей момент у мавпи реєструвалася активність тих нейронів, які були пов’язані з її власним виконанням цієї дії.

4

Оскільки виходить якесь дзеркальне відображення чужих дій через свої власні нейрони, вони були названі дзеркальними. Пізніше було продемонстровано, що можна знайти велику кількість дзеркальних нейронів. Імовірно, нейрони, пов’язані взагалі з усім, що ми вміємо робити, активуються, коли ми спостерігаємо такі дії у інших: це не обов’язково захоплення якогось предмета.

5

У людей були продемонстровані цікаві феномени активації м’язів, схожою на ту активацію, яка відбувалася б, якби вони самі виконували дії, за якими спостерігали: наприклад, гру на музичних інструментах, танці, особливо якщо випробовувані були знайомі з цими танцями. Фіксація активності нейронів в таких експериментах ще чекає свого часу: на людину не завжди є можливість реєструвати нейронну активність. Були описані деякі феномени, які дозволяють говорити про наявність подібних дзеркальних систем у людини, але, тим не менш, на рівні окремих нейронів цього поки не було продемонстровано.

6

Можна проводити такі експерименти, реєструючи активність мозку за допомогою магнітно-резонансної томографії або позитронно-емісійної томографії. В цьому випадку патерн активації при перегляді дій інших теж нагадує той патерн активації, який виникав би у людини при власному виконанні таких дій. Виявилося, що в деяких формах аутизму цей феномен повторення мозкової активності відсутня. Імовірно, наявність у людей такої можливості співпереживати комусь, розуміти наміри інших людей, будувати якісь уявлення про те, що відбувається зараз з іншими живими істотами, як раз базується на феномені дзеркальних нейронів.

7

Звичайно, ми не знаємо достатньо про те, чи всі нейрони дійсно можуть бути дзеркальними. Чи потрібна створення якихось спеціальних нейронних груп для того, щоб виникали дзеркальні нейрони, або це просто шматок якихось нейронних груп, які були створені в той момент, коли ми імітували дії інших на якихось там самих ранніх етапах онтогенезу. Імовірно, феномен дзеркальних нейронів лежить і в основі нашої здатності навчатися шляхом імітації чужих дій.