Людина шкодить собі, критикуючи інших людей

Що віддаєш світові — те й отримуєш у відповідь. З критикою це працює саме так…

Ще в школі я помітив чіткий взаємозв’язок між благополуччям людини і тим, чи критикує вона інших людей, чи ні.

Наприклад, у нас був учитель з англійської мови, який завжди мав ідеальну дисципліну на уроках. Резонно запитати: «У чому ж полягав його секрет? Адже, напевно, в класі були хулігани, які, як це зазвичай буває, всім заважали і влаштовували безлад. Мабуть, він був дуже суворим і тримав увесь клас у своїх руках».

Так, такий висновок напрошується сам собою, враховуючи, що він був чоловіком, і що є популярний стереотип про те, що хорошої дисципліни можна досягти лише силою та загрозою покарання.

Але насправді його секрет був зовсім в іншому.

Це був найдобріший і найщиріший учитель, якого я коли-небудь зустрічав у своєму житті. Він дуже шанобливо і добре ставився абсолютно до всіх учнів незалежно від їх успішності і поведінки, і нікого не критикував і не лаяв.

При цьому він відразу попереджав, що якщо йому заважатимуть, то доведеться вигнати порушників, бо вони просто не дають йому працювати. Але подібні «суворі речі» він говорив беззлобно та дружелюбно.

І до речі, тим самим «трієчникам» він прямо пропонував нічого не робити на його уроках, якщо вони не хочуть, але при цьому просив, щоб вони не відволікали інших. І вони чесно виконували його прохання, якщо не хотіли нічого робити.

У той же час у тих вчителів, які поводилися як «жандарми», завжди були проблеми з дисципліною. Їм вигадували неприємні прізвиська, їм відкрито зухвало й відмовлялися їх слухати. Хулігани на їхніх уроках влаштовували справжній цирк і навіть загроза покарання не допомагала навести лад. Та й самі ці вчителі були злісними та неприємними людьми.

А потім і в дорослому житті я не раз помічав ту саму закономірність.

Наприклад, прихильник педантизму часто потрапляв у ситуації чи колектив, де йому доводилося скаржитися на безвідповідальність і безладність оточуючих. Або жінка, яка на дух не переносила ледарів, притягувала до себе саме таких чоловіків та подруг.

Тобто людина, яка щось активно критикує і чимось дуже незадоволена, приваблює у своє життя ті обставини, які провокуватимуть її на ще більше невдоволення та критику. Що віддаєш світові, то й отримуєш, і з критикою це працює саме так.

А ось що про це сказала філософ Олена Петрівна Блаватська:

«Вам ніколи не слід забувати про одну важливу річ. Щоразу, коли ви різко і немилосердно критикуєте недоліки іншої людини, ви тим самим притягуєте до себе кілька її елементалів. Ці елементали відтепер слідують за вами, намагаючись відшукати у вас будь-який стан, якість чи недолік, які нагадують їм колишнього «господаря». Виходить, що вони залишають колишню службу, щоб служити вам, але вже, так би мовити, за більш високу плату».

До речі, ще Ніцше попереджав, що треба дуже обережно вибирати собі ворогів, адже борючись із ними, ми можемо уподібнитися їм самим.