“Ми перестали вірити в кохання. Ми віримо в бабло та задоволення” – крик душі, який зачіпає за живе

Як зрозуміти, що ти когось кохаєш?

Тобі завжди хочеться цю людину? Ну, це потяг.

Тобі цікаво з нею? Ну, це дружба.

Тебе захоплює те, чим вона займається і як круто вона це робить? Це повага.

Тобі подобається те, як вона ставиться до тебе і який ти з нею? Це самозамилування.

Зазвичай кохання замішане на всьому цьому разом, але є одна річ, яка категорично відрізняє кохання від цього ж набору ознак… Це прагнення ділитися. Тобто всім – в сенсі своїм життям і часом в ньому – не тільки для того, щоб задовольнити свої потреби за рахунок цієї людини (кохатися, отримати вигоду, захоплення і задоволення бажань тут і зараз), а тому що у вас – щось набагато глибше.. у вас СТОСУНКИ.

Це великий спільний проект, який не завжди простий, який не завжди складається тільки з задоволень – але він має величезний потенціал і необхідність в інвестиціях – інвестиціях турботи, довіри, відданості, часу, сил, щедрості, ласки, прийняття, терпіння, щирості, добра і захоплення.

Це все і є цінність стосунків: коли ви створюєте щось спільне, разом, довіряючи один одному і підтримуючи один одного, захоплюючись один одним, бажаючи і люблячи: себе, один одного і те спільне, що ви створюєте разом.

Ми перестали в це вірити. Ми віримо в бабло і в задоволення.

Ми стали поверхневими і боязкими – ми не можемо наважитися довіряти і прив’язуватися. Ми не віримо в кохання і дружбу, тому що на кожному кроці ми самі раз у раз заохочуємо ті речі, яких насправді варто соромитися: дріб’язковість, підлість, бл*дство і лицемірство, які стали викочуватися всім напоказ і перетворилися в атрибути успішного і рішучого громадянина. Я зараз не говорю про дівчат, які виконують роль собачки у свого господаря в обмін на бабло і грумінг. Я зараз веду мову про дорослих самостійних людей, не дурних навіть і освічених. Я маю на увазі такого, знаєте, космополіта, який вважає за краще так звані вільні стосунки (Тобто, ніхто нікому нічого і т.д.).

Сталася підміна понять. Сталася страшна річ, яка відбувається завжди з якоюсь гарною ідеєю, коли та потрапляє в розпорядження безвідповідальних мерзотників. І так, скажімо, незалежність перетворилася в інфантильне небажання працювати над стосунками, вкладатися в них, бути в них чесними і робити вибір на їхню користь, навіть якщо іноді доводиться відмовлятися від чогось дуже привабливого. Ні, це все втратило свою цінність. Довіра втратила свою цінність.

Стало раптом якогось милого нормальним говорити гидоти за спиною у друга і спати з іншими, будучи в стосунках. За те, що людина говорить на вечірці гидоти про якогось свого приятеля – вона не отримує у відповідь удар в обличчя або мовчазне ігнорування, ми не повертаємося і не йдемо від цієї людини геть – ми її слухаємо, випиваємо разом з нею і додаємо в друзі на фейсбуці. Адже він модний. Або відомий. Або що там ще?

Чомусь людина, що знаходиться в стосунках з іншою людиною і навіть говорила до неї чарівні слова “Я кохаю тебе”, без сорому і докорів сумління, спить паралельно з іншими, розповідає про це своїм знайомим і не стає потім для всіх негідником і лицемірною скотиною, а залишається всім хорошим приятелем і їй не оголошують бойкот за зраду – тому що ну як же – кожен може вирішувати, що робити зі своїми стосунками. І взагалі це просто вона така темпераментна людина, в ній занадто багато сексуальності й їй так потрібно. Вона не падлюка, не обманщик і не прошмандовка, а просто надто сексуальна…

І ось ми все це заохочуємо – будучи інертними, байдужими, толерантними і політ-бляха-коректними. А, як відомо, коли людина щось заохочує по відношенню до інших людей – означає, що вона не проти і щоб з нею обходилися так само. Ось і ходять всі з підібганими хвостами – обануті, зраджені, покинуті, з величезними ранами на серцях… А потім завдають комусь стільки ж болю… Чому ні? Адже з ними так колись обійшлися, тепер по-іншому вони не вміють.

А так не повинно бути.

Кохання – не розмінна монета, панове!!! Кохання – це скарб. Не дозволяйте йому втратити свою цінність!