Нікому не потрібен той, хто не потрібен нікому

Справедливо…

Коли я була молода дівчина, ну як молода — не немовля, років 15, і думала 24 години на добу виключно про кохання, моя мама говорила мені абсурдні речі, сенс яких до мене взагалі не доходив.

Доню, говорила вона. Коли тебе доглядатиме молодий чоловік і запросить тебе на побачення, тобі має бути важко знайти для цього вільний вечір. Ти маєш бути вже запрошена у сто різних місць, і він має про це знати. Погано, коли дівчина біжить на побачення, бо її нарешті покликали. Таке одразу відчувається.

Маячня якась, думала я. Та як же не бігти, коли покликали??? А раптом більше не покличуть?

Коли я стала старшою і навколо забігали якісь залицяльники, мама понесла взагалі якусь дурню. Доню, говорила вона. Ти не маєш бути вільною для нього весь час. Ти маєш ще якісь справи. Навчання, професія, захоплення якесь, я не знаю. Якісь важливі, цікаві для тебе речі. Погано, коли дівчині, крім роману, нема чим себе зайняти. Таке одразу відчувається.
Зовсім мама з розуму вижила, думала я, що взагалі може бути в житті цікавого, крім роману?

Тепер я сама мама, і ось що я вам скажу, дочки єрусалимські.

Якщо ви йдете з чоловіком у кіно не тому, що вам подобається цей чоловік, а тому що вам нема з ким більше піти в кіно — добром це не скінчиться, бо таке одразу відчувається.
Якщо ви сидите і чекаєте на дзвінок від чоловіка, тому що більше вам ніхто не дзвонить — він теж не зателефонує, бо таке одразу відчувається. Якщо ви разом з цим чоловіком, тому що все інше у вашому житті така морока, що на цьому тлі навіть це чмо – квітка запашних прерій, чмо це дуже швидко відчує і покаже вам такі прерії, що їх довго не забудете. Тому що таке одразу відчувається.

Якщо життя вам не миле, то ви даремно сподіваєтеся, що прийде якось ласкаво-бажаний, жахнеться вашій долі і пригріє сирітку, віддасть за всі страждання. Не прийде і не віддасть, а якщо й віддасть, то поліном по лобі. Бо сказано: у кого мало, у того забереться. Нікому не потрібний той, хто не потрібний нікому.

Це я не до того, що не можна полюбити так, щоби на все забити. Можна, можливо. Але для початку треба мати на що забити. А то вийде, що ви готові заради цього великого кохання забити на все, а вам і забити нема на що. І знаєте, що найгірше? Таке одразу відчувається.

А тепер головна новина, увага. До чоловіків це не просто також відноситься. У випадку із чоловіком це множиться на 16. Якщо у чоловіка нічого в житті немає, крім вас, вам доведеться забезпечити йому все, чим доля його обділила, а обділила вона його приблизно всім. Якщо він радий все скласти до ваших ніг, а скласти йому нічого — він уляжеться туди сам, причому звалиться усією вагою.

Якщо у бідняка одна-єдина овечка, він, звичайно, витягне її в шабат з колодязя. Жерти щось треба. Він з вами не тому, що ви найкраща. Він з вами, бо йому більше нема куди приткнутися.

До речі, таке одразу відчувається.