Щоб не почуватися бідним вибирайте найкраще

Щоб не відчути себе бідним, треба обирати найкраще. Найкраще, але в тій ціновій категорії, яку ви можете собі дозволити. Якщо я захочу купити картину Веласкеса, я відчую себе бідною. Або якщо вирішу чорної ікри купити на вечерю, – теж відчую себе бідною, звичайно. Або навіть квиток до партеру Великого театру захочу купити – і знову буде відчуття бідності. Тому що це дорого для мене. Не просто дорого, а мені дорого.

Потрібно просто адекватно оцінювати свої можливості.

Потрібно купувати найкраще з того, що нам по кишені. Розумна людина навіть прицінюватися не буде, якщо розуміє – ця річ йому не по кишені. Поки що не по кишені.
Але, як часто люди хочуть отримати те, що не може бути дешевим. За визначенням не може. І почуваються приниженими, ошуканими, ображеними у найкращих почуттях.

А треба просто адекватно оцінювати свої можливості. І купувати найкраще із того, що ми можемо собі дозволити. Не найкраще у світі, а саме з того, що ми можемо собі дозволити.
І це вже питання здорового глузду: уміння розуміти, що ми можемо собі дозволити, а що – не можемо. Поки що не можемо.

І ніхто не відчує себе ображеним. Ні ми. Ні той, кому ми хотіли запропонувати кілька тисяч карбованців за картину. Скажімо, півтори-дві. В розстрочку.
Немає поки що грошей на шубу – можна пальто купити. Немає поки що ресурсу для палацу – можна сходити в студію. А спектакль Великого театру подивитися по телевізору у високій якості. Щоб не засмучуватися зайвий раз. І інших не засмучувати розчарованим виглядом та претензіями: “чому так дорого?”