У когось величезний «запас» волі, а в інших – майже ніякий

Начебто не так давно ми дізналися про те, що сила волі скінченна. Скажімо, пропустиш обід, потім повирішуєш якісь завдання у вчених в експерименті – і ось вже немає ніякої сили волі протистояти поклику пончика з цукровою пудрою, і над завданнями битися теж більше сил немає. Це вчені приблизно в 90-і роки називали «виснаженням его».

Але психологи рано чи пізно перевіряють свої дослідження, і ось в декількох нових експериментах з завданнями і солодощами щось пішло не так. Не те, щоб люди взагалі не втомлювалися, але однозначно гіпотезу виснаження нові досліди не підтверджували. Як водиться, з’ясувалося, що в друк частіше потрапляли статті, де вченим вдалося знайти якийсь цікавий зв’язок між явищами, а нудні статті типу «ми не давали людям пончики і нічого в результаті не виявили» публікувалися рідше.

Тому про силу волі ще можна посперечатися. Наприклад, Керол Дуек припустила, що зв’язок в експериментах був, але зовсім інший. Ті учасники, які вірили спочатку (або їм натякнули в ході експерименту) в те, що воля скінченна – здавалися швидше. Ті, хто вірив, що можна постаратися ще і впоратися, справлялися довше. Так що віра в скінченність сили волі виявилася чимось на зразок ноцебо (як плацебо, тільки яке шкодить здоров’ю). А, до речі, цукор, про який нам говорили, що він підстьобує роботу мозку, раніше вважався плацебо. Зараз вважається, що мозок витрачає однакову кількість енергії, не важливо, чим ми його займаємо: дивимося відео з котиками або поспішаємо встигнути до дедлайну. Так що шоколадка, мабуть, допомагає з дедлайном просто тому, що ми в неї віримо.

А ще уявлення про волю як про ресурс  можна вважати просто моделлю, аналогією. Зрештою, конкретного органу, який виробляє чисту волю, у нас точно немає. Значить, якщо цей образ підриває працездатність, його можна замінити на іншу модель.

Так, Майкл Інзліхт, професор психології Університету Торонто, пропонує уявляти собі, що воля – це свого роду емоція. Адже ми не вичерпуємо радість, горе або злість, але і не можемо все життя «ходити і посміхатися». Воля, як і емоції, може нахлинути і відхлинути, в залежності від обставин і самопочуття. Проблема не в тому, що у когось величезний «запас» волі, а у інших – майже ніякий. Швидше за все, одні люди краще нею розпоряджаються, ніж інші. (Або у одних класна робота, а у інших відстійна). Але, виходить, що розпорядження волею ще й свого роду навик, якому можна навчитися.

Така модель волі більш оптимістична. Наприклад, відповідно до одного дослідження людей з алкогольною залежністю, їх зриви частково були пов’язані з переконанням в тому, що вони не здатні себе проконтролювати. Виходить, сказавши собі, що сили волі у нас немає – ми буквально себе її позбавляємо.

Але якщо ми знаємо, що воля те саме, що і радість або смуток, то ми розуміємо, що вона повернеться. Більш того. Емоції – це якісь сигнали про те, що відбувається з нами. Волю – її припливи і відливи – теж можна розглядати як сигнал. Якщо ви кинули писати текст і стали гортати френдстрічку, можливо, справа не в тому, що у вас щось зникло. Можливо, текст був реально нудний. Професійні прокрастинатори можуть прекрасно згадати, скільки в іншому випадку нудних  справ по господарству вони переробляють, коли їм не хочеться працювати.

Але ж якби воля випаровувалася, вони б не відтирали шви кахельної плитки, а лежали б на дивані. Або біля нього, тому що не дійшли. Ну а коли справа нам подобається, часом можна і обід з вечерею пропустити, а потім, доробивши справу, ще й не відчувати втоми, а бігати і всім хвалитися. Знову-таки, якби воля була скінченна, ми б її позбавлялися при будь-якому занятті – приємному і неприємному

Сумна реальність така, що ми – слабкі люди, часто змушені займатися безглуздими справами. До речі, і завдання в психологічних експериментах часто дуже нудні. Тож не дивно, що студентів тягнуло до пончиків.

Загалом, модель нескінченної сили волі не підніме мертвого, не зробить з звичайної людини – супергероя, а з бридкої роботи – захоплюючої. Але вона, принаймні, допомагає долати важкі дні без відчуття провини, а зі співчуттям до себе і надією – ваша воля нікуди не втекла, вона обов’язково повернеться.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *