Ви помиляєтеся, якщо думаєте, що задовольняючи основні потреби, дбаєте про себе

Я – за турботу про себе. Двома руками. Погодьтеся, адже ніхто не може налити з порожньої чашки, вірно? Але останнім часом я все частіше помічаю одну тенденцію, яка мене дуже турбує. Цей тонкий меседж багатьох може ввести в оману і навіть досить серйозно нашкодити. Що ж це за меседж такий?

Твердження, що задоволення наших основних потреб є турботою про себе.

Я читала сотні повідомлень матусь про те, що, коли вони приймають ванну самі, без дітей, які лазять по голові і не дають ні хвилини спокою, це схоже на «мінівідпустку». Справжню насолоду! Мало не поїздка на Мальдіви! Але ж мова йде всього-на-всього про прийняття ванни.

Або – що вони вперше за кілька місяців поспали сім годин і тепер відпочили, зарядилися енергією і готові підкорити світ. Ось це щастя! Або – що вони вирушили самі в торговий центр, щоб спокійно походити по магазинах і купити щось.

Вибачте мене, але, хоча я також насолоджуюся поїздкою без дітей на шопінг, як і всі інші, але це не відпочинок і не турбота про себе. Весь цей час моя голова забита думками про те, що необхідно купити іншим членам сім’ї:

У мого чоловіка закінчився дезодорант. Дочці потрібні нові шкарпетки – ось ці, тому що вони такі милі. Адже вона просила білі, пригадую. А яйця.. Чи є у нас яйця, щоб приготувати завтра омлет на сніданок? А як щодо корму для собаки? Там залишалося не так вже й багато.

Як і інші жінки, які дуже зайняті і дуже втомлюються, я будь-який час, проведений поза сім’єю, розглядаю як свого роду турботу про себе. Адже я була без дітей, не прибирала, не готувала. Виходить – відпочивала!

Це не так. Це категорично не так.

Турбота про себе, як пояснює психолог Агнес Уейнман, це «те, що нас підживлює, а не навпаки». Чи дійсно звичайний похід у ванну поодинці наповнює вас енергією? Як щодо того, щоб подрімати 15 хвилин після того, як всю ніч заколисували дитину, яка страждала від кольок? Давайте вгадаю: вашою відповіддю буде велике жирне «ні».

Матусі, давайте перестанемо прикидатися, що ми дбаємо про себе, коли це не так. По-перше, це шкодить нашому власному благополуччю: «Сьогодні вранці у мене було цілих 45 хвилин, щоб поодинці сходити в продуктовий магазин. Так чому я все ще так жахливо себе почуваю?»

Це також вводить в оману оточуючих, яким ми начебто посилаємо сигнал: «О, це все, що мені необхідно для того, щоб відчути себе щасливою!» Тоді наші партнери будуть думати, що пробіжка в сусіднє кафе за чашкою кави – це все, що нам потрібно, щоб заправитися, підзарядитися і вижити.

Також ми підсвідомо показуємо своїм дітям, що це нормально, це навіть добре, коли хтось ігнорує власні потреби на користь потреб інших людей.

З мого досвіду, у чоловіків з цим проблем немає. Мій чоловік, наприклад, знає, що косити двір поодинці – це зовсім не турбота про себе. Навпаки, він вважає, що справжня турбота про себе – це планувати час для фізичної активності. Наприклад, для походу в гори або велосипедної прогулянки. Тому що він це робить навмисно. Тому що це – тільки для нього. Це служить тільки йому.

Це нормально, що вам дуже, дуже подобається ходити в торговий центр в поодинці. Але турбота про себе і похід по магазинах без дітей – це не одне і те ж. Коли ви купуєте нову білизну або засіб для миття посуду – це не турбота про себе.

Спокійно сісти і поїсти в поодинці або випити чашечку гарячої кави – це не турбота про себе. Похід в ванну – це не турбота про себе.  Погоня за малюком в парку – це не спортивні вправи, які корисні для фігури і які ви можете назвати турботою про себе. Взяти лікарняний, коли ви хворі, – це не турбота про себе. Крім того, відверто кажучи, прасування білизни під час прослуховування аудіокниги – це теж не турбота про себе.

Це просто багатозадачність.

Прийшов час нам, жінкам, запитати себе, що можемо зробити, щоб по-справжньому піклуватися про себе?

Я сама пройшла цей шлях, як молода мама: намагалася робити все одночасно і робити все чудово. Зрештою перетворилася в машину по догляду за малюком і домочадцями. Мені здавалося, що, якщо я хоч на хвилину зупинюся, або щось не зроблю, або зроблю погано, з дитиною трапиться щось страшне і настане мало не кінець світу. А хто ж, якщо не я? Хто зробить краще і якісніше? Зрештою, я ж мати!

В результаті постійно злилася і ображалася. Не кажучи вже про те, що тривога і депресія стали моїми постійними супутниками. З тих пір я зрозуміла, що для того, щоб по-справжньому відпочити і «заправитися», мені потрібно більше часу далеко від дітей, ніж здавалося спочатку. Мені потрібні спокійний час (так, години, а не 10 хвилин в душі), щоб оживити своє маленьке інтровертне серце і душу. Мені потрібно прийняти не тільки те, що мій чоловік чудово справляється з тим, що роблю я по дому, а й значною мірою – навіть перевершує. Мені потрібно прийняти, що діти також є його відповідальністю. Мені потрібно прийняти, що земна куля не зупиниться і не трапиться нічого катастрофічного, якщо я нарешті почну по-справжньому піклуватися про себе.

Як тільки зрозумієте, що вам потрібно для справжньої турботи про себе (а для кожного – це абсолютно різні речі), – скажіть своєму партнеру і оточуючим про це. А потім запишіть в свій календар. Поки не знайдете час для того, що дійсно живить вас, будете втомлено блукати по пустелі життя з порожньою чашкою. Кому від цього краще? Відповідь, як на мене, очевидна…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *