Від коханих теж йдуть

Піти від того, кого любиш, найскладніше…

Вважається, якщо жінка відмовилася від чоловіка, то ніколи його не любила. Це – повна нісенітниця! Треба мати справді непохитний характер, щоб розірвати стосунки з людиною, від якої зносило дах! Переступити точку неповернення, стискаючи волю в кулак, коли нерви межі, а емоції б’ють на мозок — дано не кожному. Дано це лише сильним людям. Сильних не прийнято шкодувати, хоча їх життя б’є болючіше. Ніхто навіть не здогадається, наскільки важко далося їй це рішення, що пережила в собі, як загиналася від розпачу, кусала губи в кров, ревла в подушку, благаючи Господа підказати правильне рішення.

Хто сказав, що від коханих не йдуть? Уникають всіх. Тільки в коханих вірять до кінця, доки не померла надія. Дають останні шанси, щоби виправилися, змінилися, стали іншими…

Любляча жінка може довго терпіти приниження, образи, байдужість, п’яні витівки, побої… Навіть заплющувати очі на зради. Чекатиме, адже їй сто п’ятий раз дадуть присяжні обіцянки, що такого не повториться.

Від коханих йдуть. Йдуть, коли стають «мертвими» до всього, йдуть спустошені та розбиті, йдуть, коли вже не працює сто п’ята клятва… Коли немає поваги, відчуття потреби, коли порожнеча настільки тисне, що немає можливості чинити опір.

Ідуть, бо разом бути набагато болючіше, ніж одній. Жінка, яка приймає суворий вердикт, варта поваги, а не засудження. Ми ніколи не знатимемо причин її вчинку, але ми повинні знати, що від коханих не йдуть просто так… Знайти в собі залишки сил, стискаючи пальці до розлюченості, щоб нігті впивалися в долоню, задихатися від горя – багато чого варто… Любити всією душею, відтинаючи своє, вже минуле життя, — ось де прояв мужності…