Як влаштована образа і що з нею робити?

Як народжується образа? Якщо агресія неприпустима (наприклад, у сім’ї), вона трансформується на образу. Це м’якша форма агресії. Ображена людина створює у своїй голові іншу реальність, постійно прокручує нав’язливі думки, веде з кривдником нескінченні суперечки. Образа дозволяє підтримувати у скривдженого образ себе, як «хорошої» людини…

Що нам відомо про образу?

Образа – непрямий спосіб контакту. Контакт найчастіше здійснюється у віртуальній реальності людини. У того, хто ображається, тут відкривається багато можливостей – можна у своїй фантазії нескінченно «проганяти» різні ситуації взаємодії з кривдником. Проте образа не вирішує психологічних завдань контакту. Цей спосіб контакту виявляється ефективним лише тому випадку, якщо оточуючі люди дуже чутливі.

З мого досвіду, я знаю, що зрілі проблемні відносини, як правило, являють собою патерни, що сформувалися, з більш ранніх, найчастіше, дитячо-батьківських відносин.

Коли агресія виявляється «поза законом», тоді вона трансформується на образу. Образа – це м’якіша, інтелігентна форма агресії. У ній, більша частина енергії, яка могла б бути спрямована на організацію контакту, виявляється зупиненою та перенаправленою у сферу уявного контакту. Образа дозволяє підтримувати скривдженому образ себе як «хорошої» людини.

Ось тільки ККД образи набагато менший за ККД агресії. Особливо в тих випадках, коли адресат образи не має спеціальних здібностей щодо її декодування. В результаті, образа, яка не знаходить свого вирішення і не призводить до бажаного результату (отримати щось від іншого не просячи його) як каміння накопичується в людини. Нерозв’язані завдання контакту – незавершені гештальти вимагають свого завершення. Підсумком такої ситуації може стати психосоматика, або симптоматика невротичного рівня. “Вибір” області прояву проблем залежить від структури особистості людини.

Як улаштований психологічний механізм образи?

Образ, як правило, містить три послання до кривдника.

• Перше – Я скривджений!
• Друге – Я чогось хочу!
• Третє – Здогадайся, чого я хочу, і дай це мені!

Ці послання невербальні. Для цього використовують мову тіла, міміки, погляду, інтонації.

Для того, щоб розшифровувати такого роду послання, людина, якій демонструють образу, має бути надзвичайно чутливою та емпатичною. Деякі батьки здатні та готові до такого спілкування.

Але вже у дорослому віці людина зустрічається із проблемами використання такого способу задоволення потреб. Інша людина, не будучи батьком, як правило, не може правильно розуміти ті послання, які містяться в образі.

Збій розуміння може бути кожному з трьох виділених рівнів.

• Перший рівень – Я скривджений, інший цього не помічає. Або вдає, що не помічає, ігнорує. Дотримуючись загальновідомої установки: «На ображених воду возять!»
• Другий рівень – Я чогось хочу, демонструю це іншому, інший помічає образу, але не здогадується, що за цим стоїть якась потреба.
• Третій рівень – інший помічає мою образу, розуміє, що я чогось хочу, але не може зрозуміти-здогадатися, що саме я хочу.

Як подолати пастку образи?

Образа, яка не зчитується і не розшифровується оточуючими, продовжує накопичуватися. Разом з цим зростає напруга, яка починає з часом перетворюватися в невротичний симптом – нав’язливі думки.

Для того, щоб вийти з цієї пастки, необхідно змінювати неефективні патерни контакту, що ведуть до симптому. Іноді це виходить досить швидко. Людина починає усвідомлювати свої проблемні механізми контакту і, підтримувана і спрямована терапевтом, починає експериментувати з новими формами поведінки, отримуючи цим новий досвід, і виривається з неефективної комунікаційної пастки.

Але найчастіше це більш тривалий процес. Тоді в терапії ми стикаємося зі стійким Я, яке є результатом історії всього попереднього життя людини. У такому разі  буває складно вийти за межі усталеного образу Я і зустрітися зі своєю агресією.

Для того, щоб ця зустріч відбулася, в терапії людині доведеться познайомитися з іншими своїми сильними почуттями, що стережуть злість. Це сором, вина та страх. Страх найчастіше кинутості, відкидання, самотності… Сором оцінки, порівняння, знецінення… Вина за те, що робиш своїх батьків нещасними… Йдеться тут про хронічне перебування дитини в діапазоні таких почуттів.

Під товщею страху приховано багато інших почуттів. Як, втім, і під соромом та виною. Психотерапевт, подібний до археолога, який знімає один шар за іншим, для того щоб дістатися до стародавньої історичної реліквії.

Нам же потрібно дістатися агресії для того, щоб використовувати її енергію для потреб Я і навчитися будувати безсимптомні способи контакту, що призводять до задоволення своїх бажань-потреб.

Шлях це непростий, але він того вартий. Любіть себе! А решта підтягнеться!